Правовий режим тимчасово вилученого майна

У кримінальному провадженні тимчасове вилучення майна є поширеним інструментом досудового розслідування. Водночас ця процедура часто використовується без належної юридичної обґрунтованості, що створює ризики для власників активів. У цій статті розглянемо, що таке тимчасово вилучене майно, у чому полягає його правовий режим, яким чином воно може бути арештоване або повернуте власнику, та як захистити свої права в межах кримінального провадження.

Що таке тимчасово вилучене майно

Під тимчасово вилученим майном мається на увазі майно, яке було вилучене під час проведення слідчих (розшукових) дій — таких як обшук, огляд, затримання особи — і яке потенційно може бути доказом у кримінальному провадженні. Йдеться не лише про предмети, що були використані у вчиненні злочину або здобуті злочинним шляхом, а й про будь-які речі, які можуть мати значення для слідства.

Юридичне визначення тимчасово вилученого майна міститься в Кримінальному процесуальному кодексі України (далі — КПК), зокрема в статтях 98, 100, 168 та 169.

Правові підстави тимчасового вилучення

Тимчасове вилучення майна може відбуватись виключно в межах кримінального провадження, і лише у випадках, прямо передбачених законом. Найпоширеніші підстави:

• вилучення майна під час обшуку чи огляду (ст. 234 КПК);

• затримання особи та вилучення речей при цьому (ст. 208 КПК);

• добровільна видача майна учасниками провадження;

• тимчасове вилучення, пов’язане із застосуванням запобіжних заходів.

У кожному з цих випадків слідчий, прокурор або інший уповноважений суб’єкт має дотримуватись процесуального порядку. Вилучення без належного протоколу або за відсутності кримінального провадження — є порушенням прав особи.

Арешт тимчасово вилученого майна

Після фактичного вилучення майна законом передбачено дуже чіткий порядок: упродовж 48 годин прокурор або слідчий має звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту. Якщо цього не відбувається, майно підлягає негайному поверненню власнику.

Арешт накладається ухвалою слідчого судді, якщо доведено:

• наявність обґрунтованої підозри, що майно є речовим доказом;

• ризик того, що воно може бути знищене, пошкоджене або приховане;

• необхідність забезпечення відшкодування шкоди або конфіскації.

Якщо хоча б одна з цих умов не дотримана, суд має відмовити в арешті.

Строки тимчасового вилучення

Кримінальний процесуальний кодекс не встановлює загального строку для зберігання тимчасово вилученого майна. Проте, якщо арешт не накладено вчасно, майно повертається автоматично. Якщо ж арешт накладено, строк його дії визначається слідчим суддею та підлягає подальшому перегляду.

Таким чином, вилучення майна без подальших дій з боку правоохоронців протягом 48 годин вважається незаконним і створює підстави для повернення власності.

Повернення тимчасово вилученого майна

Повернення можливе у кількох випадках:

1. Відсутність клопотання про арешт протягом 48 годин;

2. Відмова суду в задоволенні клопотання про арешт;

3. Скасування арешту за заявою власника;

4. Закриття кримінального провадження або визнання майна таким, що не є речовим доказом.

Для повернення власник або захисник має звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Якщо суд погодиться, майно повертається негайно. Важливо правильно довести, що об’єкт не є доказом або не має зв’язку із правопорушенням.

Обмеження у поводженні з вилученим майном

З моменту фактичного вилучення до моменту повернення або арешту власник не має права вільно розпоряджатися майном. Наприклад, він не може його продати, подарувати або перемістити без дозволу органу досудового розслідування.

Порушення таких обмежень може бути підставою для притягнення до відповідальності або розцінюватись як перешкоджання слідству.

Типові порушення з боку правоохоронців

На практиці часто трапляються випадки:

• вилучення майна без протоколу;

• відсутність клопотання до суду про арешт;

• вилучення майна, яке не має жодного стосунку до провадження;

• відмова в поверненні майна без законних підстав.

У таких ситуаціях варто звертатися до адвоката. Захисник допоможе правильно скласти заяву, оскаржити незаконні дії слідчого, подати скаргу до прокуратури або ініціювати окреме провадження.

Судова практика

Суди регулярно стають на бік власників у справах про незаконне вилучення. Найчастіше суди скасовують арешти, якщо сторона обвинувачення не довела, що майно є доказом. Також суди вказують, що невмотивоване затягування з розглядом клопотання про арешт є порушенням прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Smirnov v. Russia» зазначено, що вилучення майна без належного обґрунтування є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Захист прав власника

Права власника тимчасово вилученого майна можуть бути захищені шляхом:

• оскарження протиправних дій або бездіяльності органів досудового розслідування;

• подання заяви про повернення майна;

• подання скарги до слідчого судді;

• залучення адвоката для подання процесуальних документів.

Важливо діяти оперативно, оскільки строки в кримінальному процесі мають велике значення.

Висновки

Правовий режим тимчасово вилученого майна чітко регламентований законодавством. У випадку, якщо дії правоохоронців не відповідають встановленим вимогам — власник має повне право вимагати повернення свого майна та захисту своїх інтересів у судовому порядку. Вчасне звернення до адвоката дозволяє уникнути тривалих обмежень і зберегти майнові права.